5.

Я йшла за тобою дорогами світу,
гребла океани, спиналася на вершини
в червону колиску сонця,
у човник місяця.
Я перечитала тисячу книжóк,
гортала сторінки тисяч сердець,
відшифровувала клинопис
на долонях і на обличчях.
А тебе я напам’ять вивчила,
мов рідну мову :
ти говориш до мене дзвоном утрені
і дзвоном вечірні,
і вже моя душа йде назустріч тобі
хоругвою в розмаю маївки.

Наверх до змісту





12.

Стоїш у водоспаді шат
під хрестом,
чорна колоно болю.

А Син твій
скорчений, як в утробі,
скапує кров’ю.

Останній крик,
і тяжко впало на груди
чоло в тернині.

Не бачиш неба в крепі,
не чуєш землетрусу,
що вивертає могили,

не відаєш
про завісу святині,
роздерту навпіл,

не знаєш,
що ластівка звила гніздо
у складках твоїх шат,

що висиділа
з писанок
пташат.

Наверх до змісту