Я  ТЕШУ  ЗАЛІЗО

Тешу й стругаю чоло сталеве,
Аж загоріли щоки !
А в небі хмари — невпинні леви —
Біжать у світ широкий.

Подруга в мене — зубата пилка,
Друг — молот твердолобий.
У світ поїду у вільну хвильку ...
Лиш пальцями по ґльобі.

Наверх до змісту





НА  ДОВГИХ  КОСАХ

На довгих косах срібні зорі
І срібний місяць на чолі ..
Мені ти снишся винозора,
З ласкавим усміхом своїм.

Колись ти бігала весела
З вінком ромену і пісень,
Здавалося квіткам і зелам,
Що ти — весняний білий день.

Тепер далеко за морями
Твоя голівка запашна,
І ніч, і день — тобі лиш рями,
... І — літо вже твоя весна ...

Наверх до змісту





ЮНІСТЬ

Ще пахне яблунь листя шовкове,
І вітер хмари жене за горб.
Там жде на мене у вербах човен,
А в небі дзвонить пташиний хор.

Заходить сонце — рожева квітка,
І вечір сіє росу траві;
Торкає хвиля мій берег зрідка :
Далеко, вітре, мене завій !

Наверх до змісту





МАНДРІВНИК

Вже ранок сонце викотив з колиби
І точить дзвінко небом синьооким,
Гей вітер з гір біжить, бринять потоки
І піною змивають скельні скиби.

Верхи зарожевіли, загоріли
І крила хмар, і небосхил, як ватра.
Готуйтесь в путь, звивайте сірі шатра,
Хай дятлі числять кроки хлопцям смілим !

Наверх до змісту





ТРАВЕНЬ

Люблю я місяць вибраний у році,
Коли рожевість пухом огортає
Брунатний стан мигдалів молодих,
Коли ще небо протирає очі,
Ясні пречисті, Божі, де сіяють
Як сонце й зорі золоті сліди.

Наверх до змісту





НАД  СТАВОМ

Став у промінні мерехтить,
Гуляють риби в срібних хвилях.
Я бережу цю плинну мить,
Де зустріч з юністю щаслива.

Тут шуварі темнозелені,
Іриси й верби при воді
Й задивлені у себе клени,
Неначе в люстрі молоді.

Бабки прозорі над розмаєм
Мов блискавиці де-не-де,
І музика в крові кружляє
Як вітер прямо в вічі дме.

У небі ластівка. І хвиля —
Крило у танці. Й ти один.
Плисти б у юне божевілля,
Плисти б у сонце, без годин.

Наверх до змісту





У  ЗАХІД  ЧЕРЕШНЕВИЙ

“Ви не корсар, вам швидше мене
Не переплисти довгий Діл,
Не переплисти дно зелене
По тій смерековій воді”.

Пішов у захід черешневий,
Сміється сонце на чолі. —
“Ви не корсар, а я — не мева,
Щоби летіти вам услід !”

Наверх до змісту





ТИХУ  КАЗКУ  ...

Тиху казку дерева шумлять
І колишуть золочене листя.
Десь далеко лебеді ячать,
Тут ще осінь, розкішна, імлиста.

Як весною : неспокій тремтить,
Небо чисте, бліде — аж прозоре.
Може пташка у вирій летить
І весну перевозить за море ?

Тиху казку дерева шумлять,
Доки зорі не стануть на сході.
Може, в сні їм весна ожива,
Може, пахнуть фіялки в городі ?

Наверх до змісту





ТРАВНЮ  ЗЕЛЕНИЙ

Ріка зелена, дощі сріблаві
Сіються щедро на дахи,
Смугастий берег — цвітиста лава,
А за рікою — горбатий схил,
Старий, оброслий. Розквітла з нього
Палата. Друга — з річного дна,
Обидві — сестри віку одного ...
Зелений травню, не йди від нас !

Наверх до змісту





СУТІНЬ

Як за вікном ріка гуде шумиста
Якусь журливу, стародавню думу,
Тоді в саду спадає тихо листя,
І осінь квіти наливає сумом.

А вітер замітає всі стежини,
Щоб ми ніколи більше не дізнались,
Куди це літо сіяти ожини
В бори ходило, ці горби топтало.

Та ввечері по росах ходять зорі, —
(Це діти з ліхтарями йдуть веселі);
Неначе б літо загуло надворі
І покотило щастя до оселі.

Наверх до змісту