ВІРТУАЛЬНА АНТОЛОГІЯ ПОЕЗІЇ НЬЮ-ЙОРКСЬКОЇ ГРУПИ


МАРІЯ  РЕВАКОВИЧ

Вибірка поезій — частина 3


М’ЯКЕ  Е    (1992, 1999)

“на твоїх устах”
“не можемо”
“твоє тіло”
“розтулюю для тебе”
“твоє око”
“задумана”
ЦИГАНКА
“наше кохання”
“коли пристрасно”
“на подушці”
“шелест”
“як помічу”
“говориш до мене”
“твій безголосий крик”
СТИЛІЗОВАНІ  ГАЙКУ
ПОДЕРТІ  ПІСНІ
     1. – “спомини розлуки”
     2. – “пишеш”
     3. – “де я тепер ?”
     4. – “скажімо собі правду”
     5. – “я побачив уперше тебе”
     6. – “я співала тобі лиш воскреслих пісень”
     7. – “де я тепер ?”
МЕДОВИЙ  МІСЯЦЬ
     1. – “Мехіканська затока”
     2. – “медовий місяць — ”
     3. – “вночі”
     4. – “перед від’їздом”

Назад до сторінки “МАРІЯ РЕВАКОВИЧ





на твоїх устах
цвіте рожево
галузка вишні
цілую
недоспілі пуп’янки
й наповнююся
червоними овочами
така багата
така кругла

ти зриваєш
одну вишеньку
і відходиш
таким спілим
у блакитний сад

Наверх до змісту







не можемо
розмотати вузликів
в очах
що нам їх
ніч зав’язала
відтак
знаємо що
вузловий ритуал
продовжуватиметься
що наповнить вщерта
нашими пристрастями
нічні дзбани
і ми
обкрадені
призабудемо день

Наверх до змісту







твоє тіло
розлилось морем
по берегах
моїх чуттів
сп’янівши хвилями
виплескує музику
по прибережних камінцях
потопаю ціла
в твоїх водах
і мрію
запрягти припливи й
відпливи
у морські коні
зануривши лице в густі гриви
промчати
скаженілими хребтами вод
у досвітнє потойбіччя ...

Наверх до змісту







розтулюю для тебе
спрагу
але місяць
не ти
скривленою лійкою
вливає в мене
трохи
срібної роси
і засипаю
вогко
несповнено

Наверх до змісту







твоє око
знов зісльозилось
немов по ньому
ходить
нага заблукана
бездомна порошинка

ти так думаєш, правда ?

а це я
танцюю
по випуклостях
твого зору
і стікаю
кришталева
по самотньому
обличчі

Наверх до змісту







задумана
в краплину дощу
потрапляю
у вулички й
закамарки твого тіла

на одній з вуличок
зустрічаю тебе
молодшого
на тисячу років
простягаєш руку
до моїх уст
і пишеш на них
одне слово :
народження

коли підношу очі
тебе немає
тільки тавро
твого дотику
вагітніє питанням
на моїх устах

Наверх до змісту





ЦИГАНКА

подай долоню
архіпелаг долі
а розкажу тобі
про дерево
яке вирощуєш
у своїм серці

подай долоню
дзеркало любови
а скажу тобі
як довго зеленітимуть
його очі
на цьому дереві ...

Наверх до змісту







наше кохання
подерте на зустрічі
і клапті
випадкових днів
що тріпочуть
залякано
на вітрі
шукаючи пристані
у наших тілах

Наверх до змісту







коли пристрасно
цілуєш
моє тіло
не знаєш що
у ньому пливе
ніч
замість крови
тому я
темнію з кожним днем
ще й тобі
краду останки
ясности

Наверх до змісту







на подушці
дві
крихкі
соломинки пальців

в одну
вдихаю сон
для тебе
і ти сниш
мої уста

в другу ти
вливаєш сльозу
а я спиваю
твоє око
й освячуюся

між нами
дві крихкі
соломинки пальців
мов розгрішення

Наверх до змісту







шелест
падаючого листя
мов твоє
молитовне шепотіння
викликує мене
з трав

а я пахну сіном

Наверх до змісту







як помічу
що любов
мов шовкова тканина
протирається місцями
тоді
пришию латки
з твого погляду
в кволих кутках

Наверх до змісту







говориш до мене
музикою
гірського потічка
тому я
ціла мокра

Наверх до змісту







твій безголосий крик
порву
на кусники квітів
з засушених пелюсток
сплету вінок
якого
ні тобі
ні мені
не донести
до вівтаря любови

Наверх до змісту





СТИЛІЗОВАНІ  ГАЙКУ


1.

твоє обличчя
розщепилось на кінчихах
моїх нервів



2.

у вусі — шкірка
твоєї пісні прилипла
і голубить



3.

бачу тебе прозорого
в краплині молитви
і тужу



4.

твоя любов —
тече прозорою річкою
в моїм серці



5.

розкриши мене
на зернятка й посади
в клітини рук



6.

без тебе — ніч
заходить мені у вічі
й заливає зір



7.

припливи до мене
на росі ока й звогчи
мені уста



8.

пробуджуюся
в музиці твого тіла
я — його струна



9.

твоє тіло — це
матерія що називається
добро



10.

мою шовкову нагість
прикриваєш
ранковим віддихом



11.

вливаєш в мене
сім’я й доглядаєш як
добрий городник



12.

в моєму лоні
кругліє твоя мрія
мені вагітно



13.

поглянь на мене —
твої дотики сплять
на моїм обличчі



14.

скажи милий
чому зірки поселились
в моїм волоссі



15.

літня спека
роздягає наші пристрасті
і ми нагі



16.

твій язик — це ще
один цвях для розп’яття
моєї спраги



17.

запроси місяць
на наше кохання хай
і нас освітить



18.

миска усміху
у долонях розливається
похіттю



19.

по наших тілах
котиться нагий місяць —
роздягає нас



20.

твоє тіло —
хустина проколена
колючками сосок



21.

на простиралі
ясніють твої очі
білим спомином



22.

не зігнешся вже ніколи
бо я росту деревом
в тобі



23.

снилися мені
твої уста немов два
схрещені списи



24.

на устах
докори попеліють
і облітають глухо



25.

вітер вліз тобі
у черевики й жене
я залишаюсь



26.

на прощання
даруватиму тобі паличю
місяця



27.

любов теж старіється
закриває очі
і відходить



28.

ця тиша кругом нас
це молитва дерев
за нашу любов



29.

після розлуки
розливаю уста
на твоє обличчя



30.

в твоїм погляді
спіють малини парко
і манять мене



31.

моє волосся
на твоїм лиці мов
струги водопаду



32.

зарази мене
вічністю своїх уст
і вогнем пристрасти



33.

твій поцілунок
холодний як обручка
з підмізинного



34.

в наших очах
відбивається захід сонця
і сумерк нас



35.

приходиш звуком
осінніх дерев і ...
зжовклою казкою



36.

з-під твоїх брів
витікають ревнощі
мов слизькі гадюки



37.

твої погляди
як гайку — пахнуть сонцем
й гілкою вишні



38.

любов — неначе
старий подертий плащ що
висить на кілку



39.

наші голоси —
скорбні двійники
мов крила вітру в степу



40.

навіть подушка
на твоїм ліжку дихає
споминами

Наверх до змісту





ПОДЕРТІ  ПІСНІ


1.

спомини розлуки
розписані на голоси
самотніх тіл

пісня про любов —
безслівна

спомини розлуки
поділені на образи
повзучих мрій
де акти кохання
немов білі з’яви
липнуть до тіла
і дотики
відчутні
як ранній осінній
дощ

пісня туги
перев’язана стрічкою
запашного літа

Наверх до змісту





2.

пишеш      розлука рве любов      у мене — розлука згортає
мрії      хилить до сну      сон — найкраща розлука      це —
— сніговій з білими горами кохання      та мене сон
заледенів      хочу розлуки і хочу тебе      дякую за дарунок
твої літа смакують тепер яблучнево

Наверх до змісту





3.

де я тепер ?
у спомині
що в дорозі до тебе
я —
в подертих піснях
чи пишу листи ?
ні
вже ні
чи дійду до тебе ?
подивися на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука
спитай їх
чи їхня дорога завершена ?

Наверх до змісту





4.

скажімо собі правду
море давно здерло
маски з облич
і залило сіллю очі
я не співатиму більше пісень
твоя особиста Сапфо
втратила голос
і дре пісні на захриплі куски
ти плачеш
я знаю
хоч сліз не видно в оці
ці солоні річки течуть у тебе
по внутрішній стороні лиця

недоступні краєвиди
мовчазні дороги

якщо знайдеш себе самого
на одній з них
прийди до мене
і скажи :
“відпочинь
тепер я співатиму тобі”

Наверх до змісту





5.

я побачив уперше тебе
у шкірці
недоспілого яблука
роки мої вийшли мені назустріч
і зловіщим хором заспівали панахиду
моїй
ще не народженій любові

якщо це яблуко заказане віками
подаруй мені хоч клаптик тої шкірки
з твоїми очима

Наверх до змісту





6.

я співала тобі лиш воскреслих пісень
твої руки розцвітали білими тюльпанами
і пестили моє яблучне тіло
не вір мітам
я — твоє яблуко
а як хтось спитає тебе
чому ти вкрав заказане яблуко
скажи
Паріс теж викрав Єлену
боги це бачили
боги мовчали

Наверх до змісту





7.

де я тепер ?
у твоїй долоні
чи ще співаю ?
ні
вже ні
мої пісні стали споминами
чи ми таки дійшли до себе ?
подивімось на сад
цвітуть яблуні
скоро родитимуть яблука ...

Наверх до змісту





МЕДОВИЙ  МІСЯЦЬ


1.

Мехіканська затока
раннім березнем
немов
розплесканий
холодний язик
лиже
наші
одружені стопи
і випльовує
минуле
з наших тіл

стоїмо загорілі
лицем до лиця
судоргами
зганяємо совість
у кінчики пальців ніг
і кидаємо її
як падлину
голодним
зубатим мушлям
хай догризають

Наверх до змісту





2.

медовий місяць —
це чистилище для любови

ми чисті

кров’ю
сплатили довг
лихварям сумління

Наверх до змісту





3.

вночі
місяць
заглядає щербато
у вікна
й наші тіла
застигають
болісним перламутром
а погляди
мов соромливі ящірки
втікають під каміння
що зветься пристрастю

ранок зустрічає нас
молоком мряки
рішаємо ще раз відбути прощу
в святиню плодючости

Наверх до змісту





4.

перед від’їздом
йдемо на пляжу
затока сумна й брудна
немовби в ній втопилися
гріхи мільйонів
одружених стіп

йдемо напроти сходу
сонце таврує нас
своєю любов’ю
і сплавлює металь
наших
підмізинних пальців

Наверх до змісту



© Марія Ревакович — авторка віршів.
© Роман Бабовал — упорядник Віртуальної Антології і редактор Web-сторінки.

         
  НАЗАД НАВЕРХ ДАЛІ  

   
До змісту “ Віртуальна Антологія Поезії Нью-Йоркської Групи