ВІРТУАЛЬНА АНТОЛОГІЯ ПОЕЗІЇ НЬЮ-ЙОРКСЬКОЇ ГРУПИ


МАРІЯ  РЕВАКОВИЧ

Вибірка поезій — частина 1


З  МІШКА  МАНДРІВНИКА    (1987, 1999)

“вишивала мати”
“сонце спливло”
“тиша”
“тайна”
“мандрівки”
“роки”
“корабель змінив курс”
“закоханим не треба ворожбита”
“це я”
“пучки пальців”
ДВА “ЧИ”
“завтра”

Назад до сторінки “МАРІЯ РЕВАКОВИЧ





вишивала мати
долю
хрестиками
дитині
залишилась
мережана думка
кольору блакиті неба
й листка осіннього

Наверх до змісту







сонце спливло
на поверхню осени
осиротілі дерева
простягнувши кістяки пальців
до синього неба
ридають золотими сльозами
благають зеленого Воскресіння

Наверх до змісту







тиша
зів’яла
довкола
нас
не відповість ніщо
не відповість ніщо
ні листок білого паперу
ні доторк землі

Наверх до змісту







тайна
подертого мішка
і стертих стіп
тайна
дороги
що нас жене з місця на місце
хто сил додає ?

люди — насіння
в обіймах
сп’янілого вітру

Наверх до змісту







мандрівки
зав’язують вузли
на шнурках стежок
аж намисто досвіду
загойдається на шиї
прилипне до горла
й задушить спомином
зелених трав

Наверх до змісту







роки
стікають досвідом
у криницю
потойбік
дороги

прохожі
несуть спрагу
на плечах
щоб утопити її
в криничній воді

Наверх до змісту







корабель змінив курс
а ти стоїш
безлистим деревом
на березі сліз
самотність вітру
заплелася в твоє волосся
і стрічка стомленого дня
хвилюється
хтось пройшов мимохідь
простягнувши
клапоть
дірявого милосердя

Наверх до змісту







закоханим не треба ворожбита
серце — пророк
але ...
скоріше передскаже
упадок Єрусалиму
ніж прихід Месії

Наверх до змісту







це я
у світі
де романтика
з інтимністю говорить
де почуття простягають руки
в надії
що хтось їх помітить

це я
зодягаю самоту
в сукні слів

Наверх до змісту







пучки пальців
сіли на усмішку
фортепіянові
з чорного горба
кривими ритмами
котився звук
тиша
сплеснула
на закінчення

Наверх до змісту





ДВА  “ЧИ”


1.

порозкидано мене
по всіх сторонах світу
тепер
збираю себе
як гриби
в лісі
не знаючи
чи вони правдиві
а чи отруйні

2.

самотність
завзялася
збудувати мені хату
не знаю що краще
чи бути без притулку
а чи мати дім
без дверей і вікон

Наверх до змісту







завтра
відмовилося
вислухати нас
сьогодні
розклало шахівницю
днів і ночей
і дає нам мата
задихано
йдемо
в учора

так хотілося б
зняти з душ плащі
повісити тіла десь
у глибокій шафі без дзеркал
а залишити
тільки очі
встромлені в майбутнє
і погляд
вселений в любов

Наверх до змісту



© Марія Ревакович — авторка віршів.
© Роман Бабовал — упорядник Віртуальної Антології і редактор Web-сторінки.

         
  НАЗАД НАВЕРХ ДАЛІ  

   
До змісту “ Віртуальна Антологія Поезії Нью-Йоркської Групи