Батькові присвячую

1.  МОЛИТВА

Душе істини,
вселися в нас
і ясністю обмий нам
сліпоту з очей.

Зайди у наші немочі
і приложи листок
цілющости до них,
щоб зойкнуло в кістках
неумиручістю.

Зціли вагання наші й болі
і з плівки небозводу вилущи
краплини світла,
щоб ми кропили ними спрагу
за Тобою.

Наверх до змісту





2.  УСТНІ  МОЇ  ОТВЕРЗЕШИ

Відкрий уста мої,
щоб слова виходили
повні і чисті,
як сльози,
обдихані духом
Твоїм.

Щоб на галявині віддиху
Твого
зазвучали фіялково.

І заходили в душі
опущених,
наче надія на
Тебе.

Наверх до змісту





4.  ДУХА  ТВОЄГО  НЕ  ОТІМИ

Не віднімай
духа Твого від мене,
щоб я не тремтів, наче голуб
без сизого неба
на тілі.

Духом правди натомість
надихай утробу мою,
щоб не вгасала в мені
спрага пити Тебе.

Наверх до змісту





7.  ІЗЦІЛЕННЯ

Ізцілителю,
візьми від мене душу,
заліпи у ній щілини
сумнівів, зневіри й боязні,
аби лисніла,
як горнятко,
наповнене
Тобою.

Тоді я
розіллю Тебе
по тілі,
щоб відчути в ньому
порухи весни
і пожадання
жити.

Наверх до змісту





10.  ЗАКОРЕНИ  СЛОВО

Вложи
слово своє у душу,
щоби краплею прозорого алмазу
і рухалось площиною свідомости
й різьбило образ Твій.

Защепи
слово своє у серце,
щоб розвиднілось у нім
і прояснило риси Твої.

Закорени
слово своє у пам’ять,
щоби спомини приходили
з-за потойбіччя
і вкладалися у зміст
Твоєго імени.

Наверх до змісту





13.  ВІНОГРАД  РОЖДЕНІЯ

Давіть устами
перший
виноград,
аби в залозах
заболіло соком.

Вимочуйте зіниці
у настойці
виноградної лози,
аби проникла до очей
небесна голубінь.

Наверх до змісту





15.  ВИСЛОВЛЕННЯ  ЖАЛЮ

Налий жалю в ваші серця
за тих :

що прикуті до ложа
тугою за
небесним,

що спраглі правди Твоєї
впали при
всохлій ріці,

що схитнулися
в кручу вселенної
і без вісті пропали,

що вийшли з нашої пам’яті
і не дійшли
до Тебе.

Наверх до змісту





19.  СЛУХУ  МОЄМУ  ДАСИ  РАДОСТЬ

Відізвися хоч
відгомоном,
що зазвучав би,
наче надія.

Обвістися хоч
ледве помітним звуком,
що нагадував би
форму обітниці.

Навіть картай,
докоряй,
щоб не давила лише
глухота невіри.

Наверх до змісту





22.  ВОЗРАДУЄТЬСЯ  ЯЗИК  МОЙ

Навчи мене :

як зсунути з обличчя
темряву,
що гладила і гріла,
як приємна притча
невидющим;

як здерти лишаї
непевности і сумніву
з душі
й відважитися
передерти прохід
до прозріння;

як на порозі смерти
обезсмертити себе,
аби язик мій возвеличив
правду Твою.

Наверх до змісту





25.  ПРОСТИРАЯЙ  НЕБО

Простели небеса
і закутай нас,
наче в пеленку.

Ми притулимо небо
до щік,
наче ковдру,

й голубизна
закропить нам
очі.

І зануримось, наче у сон,
у вселенну,
щоб заснути у Тобі.

Наверх до змісту





29.  В  ПОКОЇЩИ  ТВОЄМ

У голос Твій
звину свої пісні
й обезголошуся.

Із подиху Твого
вдихну безмежности
і задихнуся.

В покоїші Твоїм
нап’юся тишини
і заспокоюся.

Наверх до змісту