ВІРТУАЛЬНА АНТОЛОГІЯ ПОЕЗІЇ НЬЮ-ЙОРКСЬКОЇ ГРУПИ


БОГДАН  БОЙЧУК

Вибірка поезій — частина 3


ВІРШІ  ДЛЯ  МЕХІКО    (1964, 1983)

  1.  –  “Коли богам останню жертву принесли,”
  2.  –  “І вигрівалися тіла богів”
  3.  –  “Ти вийшла крізь світанок, що зринав”
  4.  –  “І ми пішли по незагоїнах землі”
  5.  –  “Як світла ломили над Palacio ніч,”
  6.  –  “Попрощаймося сьогодні з містом,”
  7.  –  “Пригадуєш, як ярмарок в Толюка”
  8.  –  “Час затримався тут в пів дороги,”
  9.  –  “Спека розтопила під ногами кроки,”
10.  –  “Помий собі обличчя до краси”
11.  –  “Попрощаймо себе в Юкатані,”

Назад до сторінки “БОГДАН БОЙЧУК



1. Ciudad de Mexico

Коли богам останню жертву принесли,
і білий вуж пішов людиною на море, —
тоді щоранку сонце виходило з-під гори,
тоді щовечора ховалося за гори.

І тонув глибоко вівтар війни
у жовч каміння, піщанцю і глини :
його тиснули в мозок чорні закіптілі черепи
з засохлими в крові очицями людини.

І відійшли тяжкими стопами старі боги,
лягли тілами під бриласті мури
своїх святинь, а з них росли хрести
в бедрастих копулах, що тиснуть на минуле.

Наверх до змісту





2.

І вигрівалися тіла богів
віками під гарячою золою,
аж пухнути почав ґраніт,
бубнявіти з глинкавою землею

в обвислі статуї міцних жінок,
закутаних у кам’яне одіння,
що ссати каменя дають з грудей
дебелим дітям.

Наверх до змісту





3.

Ти вийшла крізь світанок, що зринав
холодними, терпкими соками,
і до моєї пам’яті зайшла
м’якими кроками.

І ще одна мандрівка тіл у парку почалась,
де біля нас лежав Христос знеможений,
а дівчинка йому впихала квіти під ребро,
своїм маленьким світом заворожена.

У боці не боліла вже минулого вода,
ні чорні рани на руках учителя :
вона воліла тільки, щоб стікали квіти з-під ребра
Спасителя.

Наверх до змісту





4.

І ми пішли по незагоїнах землі
вузькими вулицями до старого міста,
переступили браму, де святі
лежали на камінних плитах,
і їм стирали губкою дощі
імення й лиця.

А ти торкнулася мене
тремтячою рукою,
і чудотворними були твої уста
під хлипанням свічок, під аналоєм —
і я схотів тебе. Зломити в берегах
своєї плоті, на своїх чуттях.

Наверх до змісту





5.

Як світла ломили над Palacio ніч,
ти познáчила мене під вестибюлем,
де Рівера стінами блудив,
тягнучи по них минуле.

Ти познáчила мене на Socalo цілунком,
як світла ломили над дахами ніч,
і стекла із мене сукровиця злоби
крізь твої джерела віч.

Наверх до змісту





6.

Попрощаймося сьогодні з містом,
хай воно повільно осідає споминами
і росте в душі пахучим тістом
нам зажурою утомленим.

Залишім дітей, що мріють солодощами,
киньмо вулиці прикрашені намистом,
сплетеним з дівчат і молодощів —
попрощаймося сьогодні з містом.

Наверх до змісту





7.
Toluca

Пригадуєш, як ярмарок в Толюка
розлігся, аж будинки вивертав,
вдихаючи папаї, манґос, дині,
з-під череватих лав ?

Жінки сиділи, заїдались димом,
засипували криком світ,
а дівчина з дитям не мала п’ять сентавос,
в подолку голод злизував живіт.

Наверх до змісту





8.
Taxco

Час затримався тут в пів дороги,
задихнувся і впав на горі.
Переїздить з обличчям убогим
темношкірий Христос на ослі.

А понурі, глухі барабани
б’ють у глиняні мозки домів,
що влипають до скелі хребтами,
і стікає череп’я з дахів

на вузькі вулиці. І свобідно
час не ступить сюди ні звідсіль.
А простягнені руки по срібло
остигають на серці землі.

Наверх до змісту





9.
Chichen Itza

Спека розтопила під ногами кроки,
їх відлуння липло до землі.
Гусли співи у пташиних горлах
на гіллі.

А під обрієм вмирали піраміди,
джунґлі виїдали їм тіла,
пхалися під ребра дикі квіти,
заливала зелені смола.

Наверх до змісту





10.

Помий собі обличчя до краси
водою джерела жертовного,
де мочаться топільниць голоси.
Помий собі обличчя до краси.

На судний день чекатимуть на дні
задушені коралями танечниці,
яких давали заміж богові дощів.
На судний день чекатимуть на дні.

Наверх до змісту





11.
Merida

Попрощаймо себе в Юкатані,
де спекотою час захлиснувся, пристав —
залишайся отут молодою,
нахилися на білий рукав.

Віддаю тебе смаглому Майцю,
що повільно складає в торбину. думки,
бо іти до Кінця задалеко,
але кожний вспіває дійти.

Наверх до змісту



© Богдан Бойчук — автор віршів.
© Роман Бабовал — упорядник Віртуальної Антології і редактор Web-сторінки.

         
  НАЗАД НАВЕРХ ДАЛІ  

   
До змісту “ Віртуальна Антологія Поезії Нью-Йоркської Групи