ЛІҐУРІЙСЬКЕ  ПОБЕРЕЖЖЯ

Горе згорнено — і на вузол.
Нема дороги для тих, що низом.
Покійника горою везуть.
Ще поворот, ще карнизом,
Море внизу.

Море внизу — низане, низовé,
Покійника на ім’я називá :
Обізвись, о без вісти пропавший !
Море не ївши ! Море не пивши :
Де ти, душе ?
Де ти, бувши ?

Покійника горою везуть.
Ще поворот — і ніколи назад.
О тільки б знати, о тільки б знать ...
Море.

Наверх до змісту





НА  РІКУ

Стань. Відпочинок, водою підточений,
Поруч тече.

Сонце війнуло на воду калачики
Й плити води покалічило.

Качка з води, як з четвертого виміру,
Лапками — віяло вилила.

Наверх до змісту





ПІЗНЯ  ГОДИНА

По кручі покруча ходять
Щоночі, як місяць.
Місяць крізь воду місять
Ті, що пильнують місце
Для маломістких з мосту.

По кручі покруча ходять
Небаченою ходою.
Хиріють усі перевізники
Й висять, як стручки, над водою.
Усі дерева зникають
З обох берегів в цю пору,
І неможливо порушитись,
Щоб не поплисти димом.

Наверх до змісту





ВІКНО

Все в протинках, пересвітах, повіках,
Хитається і стигне на лету,
Де жук бекешу тягне з-під латать,
В зеленому прокинувшись по вуха.
Прокинувшись незрячим і німим,
Осяяний, як фартухом, фонтаном.
Всі доторки до звуку підійма,
І звук, як колба на воді, не тоне.
Не втомлює ні доторком, ні сном
І, перейшовши зарікання бродом,
Пливе, відкинувши весь парк на груди,
В клітчатку, плющену в кришталь роками,
Щоб бути після видмуханим в труби —
Калачиків апокаліпсис,
Де обрізають краплі найтугіші ребра.
О світ пересвітів, намиста перелесник,
О світ повік, розвішаних у лісі,
Світ привидів, обернених у листя,
Світ проводів, “світ із світів найліпший” ?

Наверх до змісту





ЩЕ  ІНШЕ  СВІТЛО

На сполох долини забили,
П’ястуком надколовши небо :
Кульбаба на світ народилась,
До Суду Страшного трубить.

І ніде сховатись — пропали !
Навіки геєнна вогненна.
Траву рубонуло вигнання.
Двигтить під кульбабою поле.

З розкритих росин-саркофагів
Виходять поховані звечора
Й усіх нехутких, слабодухів,
Крильми проливними нівечать.

Наверх до змісту





ЗДАЛЕКУ

Знати — цієї ночі
Не пережити нікому.
Світло кладуть у горнятко —
Немов теля у солому.

Вікна — по той бік темряви,
Вже не вернути в насущне.
Ляскають кроки вночі —
Наче білизну сушать.

Ніч від зірки до зірки
Низько лежить облогом.
Мірило іншої мірки
Все ще дорога до Бога ?

Запах стоїть в проваллях
В глеках рослинного змісту.
На нетривких перевалах
Ніч недоказане містить.

Наверх до змісту





ПЛИННИЙ  МАЛЮНОК

Цвіркун на склянку райдугу повісив,
І в скалки зір, і рушило по воску

Таке небачене передпотопне чудо,
Яке і вухо не взялось почути.

Наверх до змісту





МЕДИТАЦІЇ  ЧАСУ     (сонет)

Млинок богів, що потойбіччя меле
Зі сну глибин у найпервинний промінь,
Тече з кишень, із душ, як кашка з примул,
І обертає бульбашки із мила

В кришталю хащі, в грозові намули,
Що відьма видме в постаті чужі,
Видовище, обведене ножем
Заклять, що на світанку муля

І не дає прокинутись в нове,
Ступить ногою в повне потойбіччя,
Що в сітях лущиться і світлом заплива,

ІЦо ломиться галуззями видінь.
І вибранці, що громовиння бачать,
В той день цураються видовищ і людей.

Наверх до змісту





БАЗАР  З  ПОРУШЕНИМ  ВИМІРОМ     (поема)

Базар потойбіччям пробують погодити,
Заручившись погодою.
Усіх узутих — у зябри забрало —
В усі виміри народу забрело
І обернуло базар у безодню —
Родич родича не розпізна,
Бозна що діється в горішній дільниці.
Там, де потойбік,
Де самі горлиці
З лицем замість горла.
Усі ознаки завузькі,
Усі завіси занизькі.
Щоб завісити базарові вусики,
Які він викрешує з миски води
На всі доводи
Тим, що розум доводять,
Базарні верховоди
Базар на мотузку за собою водять —
Горе, та й годі.
Базар на свободі :
По всій слободі :
“Слабодухи, сюди, щоб я вас переродив !
Підставляйте серця і вуха.
В кожне серце — ляща,
В кожне вухо — яструба.
Нехай лящить,
Нехай крізь труби стриба
Між кострубатих заграв.
Дихайте, слабодухі, по самі вуха !”
Базар у вихор заокруглився і ліг,
Позбувшись ніг,
Щоб згодом втілитися семидільником
З суботи на неділю,
Заки йому вуздечки не наділи,
Щоб вести в інші наділи,
В інші діла і долю.
Базар ломить людей
На всі лади :
“Існуйте в три поверхи,
Уздовж і впоперек.
Інші виміри
Ще не вимерли.
Люди !..”
Базар острови з орлятами
В кошику в сади перекида,
Щоб усіх — крилатими,
Щоб усіх — вмістимими
На всі відтінки синього
В усіх можливих сполуках.
Базар лукавих ляка,
Смикаючи за рукав :
“Не зарікайтесь рікою,
Заки не припікає.
Я сам ріка внутрішнього ока.
Я сам море внутрішньої гори,
Hутром горю, а не рогами.
Бог з вами, чорт з вами,
Відпускаю вас чотирма сомами
До власної мами.
Ідіть”.

Наверх до змісту