---

ВІРТУАЛЬНА АНТОЛОГІЯ ПОЕЗІЇ НЬЮ-ЙОРКСЬКОЇ ГРУПИ

---

ЕММА  АНДІЄВСЬКА

(1931)

Біо-бібліографічна довідка

---

ЕММА  АНДІЄВСЬКА

Емма Андієвська народилася в українському місті Сталіно (Донецької області), яке в 1961-ому році було переіменоване знову на Донецьк. В дитячих роках переїхала на короткий час до Києва, де її застала Друга світова війна. В 1943-ому році вона еміґрувала до Німеччини, де й здобула вищу освіту. Деякий час проживала в Парижі, а відтак, в 50-тих роках перенеслася до Нью-Йорку, де познайомилася з первісними членами Нью-Йоркської Групи і до тієї ж Групи прилучилася. На самому початку 60-тих років повернулася до Західної Німеччини і там понині живе й творить у баварському місті Мюнхен.

Творчий доробок Емми Андієвської — різножанровий і напрочуд поважний. Проявила себе і подальше невтомно проявляє так на полі поезії, як і прози. Опублікувала 16 переважно обширних книг поезій, кілька (не менш товстих) романів і збірок оповідань та казок (диви нижче). Пізніші її оповідання, що не так давно побачили світ у періодичній літературній пресі на Заході й в Україні, ще понині не вийшли окремим книжковим виданням.

Від початку 90-тих років Андієвська почала щораз інтенсивніше виявляти свою ориґінальність у модерному малярстві. Її мистецькі картини — типово андієвської фактури — набули чималого успіху і стали від того часу предметом премногих ґалерейних малярських виставок по цілому світу, а саме (і то — многоразово) : в різних престижних містах Німеччини, Канади, України, Франції, США, Австралії, Бразилії, Швайцарії тощо. Крім вищезгаданим виставкам, Емма Андієвська також присвятила чимало своєї енергії публікації ошатних видань многих — надзвичайно по-фаховому оформлених — збірників-каталогів, у яких репродуковані найкращі з її самобутніх малярських картин.

Емма Андієвська є членом Національної Спілки Письменників України, українського Пен-Клюбу та Вільної Академії в Мюнхені. Вона належить до кружка членів-засновників (нині “упокоєного”) Об’єднання Українських Письменників на Заході Слово. В 1984-ому році була нагороджена престижною Премією О. і Т. Антоновичів за роман “Роман про людське призначення” (Мюнхен, 1982). В 2002-ому році Емму Андієвську обрано кавалер-лауреаткою Ордену Незалежного Культурологічного Часопису “Ї”, що на Інтернеті — (цитую з джерел – Р.Б.) “за інтелектуальну відвагу” і “за послідовність, невтомність та значний внесок у модернізацію української культури” (диви це оголошення на Інтернеті за зв’язком : http://www.ji-magazine.lviv.ua/orden-ji/spysok.htm#2002). А вже в 2003-ому році стала лауреаткою Міжнародної Чернігівської Премії Тріумф — “за визначний внесок в українську літературу”.

Приналежність Емми Андієвської до Нью-Йоркської Групи, як на мене, безперечне і, так сказати б, вже “навіки” зафіксоване в історії української літератури. Правда, авторка інколи трохи відсторонювалася від Групи (як, зрештою, свого часу таке робила й Віра Вовк). Але факти залишаються фактами. Про це свідчить її активна співучасть у часі генези Нью-Йоркської Групи (50-ті й 60-ті роки), як і також її “не-пасивна” участь (читай – її присутність віршами, оповіданнями) у двох спец-числах (ювілейного характеру — присвячених авторам Нью-Йоркської Групи) таких часописів, як “Світо-Вид” (квітень-червень, 1996) і “Сучасність” (липень-серпень, 1997). Слід тут лише підкреслити, що Андієвській притаманна гостра потреба “індивідуальности”, “бути собою”, але її приналежність до Групи (як до не формального “гуртка”) взагалі не нівечить цієї її спраги “само-бутности”, бо вона — авторка — такою “свобідною” була, далі є і далі буде — чи то в рамках Групи, чи то поза ними. А вже вкінці варто ще підкреслити такий факт : свою приналежність до Нью-Йоркської Групи авторка підтверджує тим, що дала упорядникові повну згоду на публікацію своїх віршів у цій Віртуальній Антології.

---

ТВОРЧІСТЬ  ЕММИ  АНДІЄВСЬКОЇ

“Поезії” (Новий Ульм, 1951)
“Народження ідола” (Нью-Йорк, 1958)
“Риба і розмір” (Нью-Йорк, 1961)
“Кути опостінь” (Нью-Йорк, 1962)
“Первні” (Мюнхен, 1964)
“Базар” (Мюнхен, 1967)
“Пісні без тексту” (Мюнхен, 1968)
“Наука про землю” (Мюнхен, 1975)
“Каварня” (Мюнхен, 1983)
“Спокуси святого Антонія” (Мюнхен, 1985)
“Віґілії” (Мюнхен, 1987)
“Архітектурні ансамблі” (Мюнхен, 1989)
“Знаки. Тарок” (Київ, 1995)
“Межиріччя” (Київ, 1998)
“Сеґменти сну” (Мюнхен, 1998) ^NB
“Вілли над морем” (Львів, 2000)
“Атракціони з орбітами й без” (Львів, 2000)
“Хвилі” (Київ, 2002)


ПРОЗА

“Породож”, оповідання (Мюнхен, 1955 – доповнене перевидання : Київ, 1995)
“Тигри”, оповідання (Нью-Йорк, 1962)
“Джалапіта”, оповідання (Нью-Йорк, 1962)
“Герострати”, роман (Мюнхен, 1971)
“Роман про добру людину”, роман (Мюнхен, 1973 – перевидання : Київ, 1992)
“Роман про людське призначення”, роман (Мюнхен, 1982 – перевидання : Київ, 1992)
“Казки”, казки (Париж–Львів–Цвікау, 2000)
“Проблема голови”, збірка оповідань (Львів, 2000)

---

NB. — У Віртуальній Антології упорядник не подав вибірки поезій з цієї збірки, бо віршів як таких у книжці просто немає. В основному “Сеґменти сну” — це окрема мистецька кількасторінкова книжечка, в якій авторка, так сказати б, лише “підписала” чи “підкреслила” коротесенькими лаконічними поетичними рядками репродукції власних мистецьких картин, які дають упоряднику підставу зараховувати цю збірку радше до образотворчих монографій авторки, ніж до поетичних книг.

---

Роман Бабовал, 2003

---

© Емма Андієвська — авторка віршів.
© Роман Бабовал — упорядник Віртуальної Антології і редактор Web-сторінки.

---

         

  НАЗАД ^НАВЕРХ ДАЛІ  

---

   

^{До змісту “ Віртуальна Антологія Поезії Нью-Йоркської Групи ”}  

 

---